-я́ю, -я́єш, недоконаний вид, нахили́ти, -хилю́, -хи́лиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Змінювати пряме положення кого-, чого-небудь на похиле. || Змінюючи положення, наближати до кого-, чого-небудь. 2) переносне значення, застаріле Навертати, спрямовувати до кого-, чого-небудь.
матем.; техн.; физ. наклонять, накренять (наклонять)
1) = нахилити (голову, спину, шию), нагинати, нагнути, схиляти, схилити; пригинати, пригнути (трохи, не зовсім); згинати, зігнути (спину, шию); перегинати, перегнути, перехиляти, перехилити (спину, шию); хилити, похиляти, похилити, клонити (голову, обличчя, чоло); опускати, опустити, прихиляти, прихилити (голову) 2) див. нагинати
= нахилити to incline, to lean, to bend, to til t; to bow нахиляти голову — to bend one's head
= нахилити наклонять, наклонить; (вниз) клонить, склонять, склонить, (о гнущемся также) нагибать, нагнуть; (набок, о судах, о постройках) накренять, накренить