-а, -е. 1) Якого важко або неможливо собі уявити; у здійснення якого важко або неможливо повірити; неможливий, неправдоподібний. Неймовірний випадок. Неймовірна подія. || Який не існує насправді; нереальний, неіснуючий. 2) Який значно перевищує звичайний ступінь вияву, звичайну силу і т. ін. чого-небудь; надзвичайно великий. 3) Який відрізняється від інших, не такий, як усі, як у всіх, як завжди; особливий, незвичайний. || у значенні іменника неймові́рне, -ного, середній рід Те, що виходить за межі звичайного. 4) застаріле Недовірливий.
I (який важко собі уявити, у який важко повірити), неможливий; неправдоподібний, дикий (який викликає сумнів / подив, оскільки виходить за межі звичайного, розумного, логічного); парадоксальний (неймовірний, незвичайний, навіть безглуздий, але зазв. лише на перший погляд); анекдотичний (неймовірний, незвичайний до смішного) — Пор. дивний, незвичайний II ▶ див. надзвичайний
incredible, unbelievable, fabulous, inconceivable; improbable це щось неймовірне — it is past (all) belief
1) невероятный, немыслимый, невообразимый; (необычайный, очень большой) неимоверный, баснословный 2) (о человеке) недоверчивый