Непосидю́чий

-а, -е. Який не любить довго бути на одному місці і без певного заняття; дуже рухливий, енергійний. Непосидючі малюки. || Власт. такій людині.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Непосидючий

(який не може довго всидіти, пробути на одному місці, за одним заняттям / без певного заняття), непосидливий, невгамовний, невгомонний, невсидючий Пор. невгамовний, неспокійний, рухливий

Словник синонімів

Непосидю́чий

= непосидливий

Українсько-англійський словник

Непосидючий

непоседливый; (в сказуемом) непоседа

Українсько-російський словник