Також нетямучий, нетяма. розм. Який не може розібратися в чому-небудь, погано розуміє щось, недогадливий.
розмовне слово, рідко, нетяму́чий, -а, -е. 1) Який не може розібратися в чому-небудь, погано розуміє щось. || Який виражає нерозуміння, недогадливість. 2) Недогадливий, некмітливий (про дитину).
(позбавлений кмітливости, здогадливости, не здатний швидко зрозуміти що-н.), некмітливий, нетямкий, нетямовитий, нерозторопний, безтолковий, дурний; не(з)догадливий (не здатний здогадуватися, швидко віднаходити правильне рішення)
= нетямкий
1) непонимающий; (неспособный понимать) непонятливый, несообразительный, несмышлёный, (резче) бестолковый, без всякого понятия; (неспособный к работе) недельный; (обладающий малым опытом, малыми познаниями) неумелый, несведущий 2) (о малых детях) несмышлёный