-а́ю, -а́єш і обві́ювати, -юю, -юєш, недоконаний вид, обві́яти, -і́ю, -і́єш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Обдавати, охоплювати подувом, повівом вітру, струменем повітря і т. ін.; овівати, обдувати. || безос. || Обдавати, обсипати курявою, пилом, вкривати кіптявою і т. ін. || Віяти з усіх боків (про запахи); обдувати, опахувати. || переносне значення Охоплювати певними почуттями. || безос. 2) Махаючи чимось, викликати рух повітря навколо кого-, чого-небудь; обмахувати, опахувати. 3) рідко. Обдаючи подувом, відривати, відділяти що-небудь.
I див. обвіяти II (про подув вітру, струмінь повітря, запах тощо), овівати, о(б)віювати, о(б)віяти, обдавати, обдати, оповивати, оповити, опахувати, опахнути; обдувати, обдути, обвітрювати, обвітрити, обдимати (лише про вітер, струмінь повітря); подихати (чим — злегка, час від часу) III ▶ див. обмахувати, охоплювати
= обвіяти, обвіювати (про вітер) to fan; to blow upon
= обві́яти, обві́ювати; прям., перен. овевать, овеивать, овеять, обвевать, обвеивать, обвеять; (только прям.: обдавать струёй воздуха) опахивать, опахнуть