I див. обмежовувати. II і рідко обмежо́вувати, -ую, -уєш, недоконаний вид, обме́жити, -жу, -жиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Установлювати певні межі чого-небудь; зв'язувати щось обмежувальними умовами. || Не допускати поширення чого-небудь; локалізувати. 2) Бути межею чого-небудь; відділяти, відгороджувати щось від чого-небудь.
I обмежува́ти ограничивать II обме́жувати матем.; физ. лимитировать (ограничивать - ещё), матем.; техн.; физ. ограничивать
= обмежити (установлювати певні межі чого-н.), обмежовувати, звужувати, звузити, локалізувати, лімітувати
= обмежити to limit, to confine, to set limits (boundaries); to restrain, to restrict обмежувати в правах — to disable обмежувати інфляцію — to restrain down on inflation обмежувати себе в чомусь — to stint oneself of smth.
control, (права, привілеї тощо) abridge, check, (права, інтереси) circumscribe, confine, constrain, curtail, (у правах тощо) infringe, narrow, restrain
I обме́жувати = обмежо́вувати, обме́жити ограничивать, ограничить; (лишать необходимой свободы действий) стеснять, стеснить, перен. ущемлять, ущемить, ущерблять, ущербить II обмежува́ти см. обмежовувати I; спец. обмежевать