I -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, обмину́ти, -ну́, -не́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Звертати з прямого шляху, минаючи, залишаючи збоку кого-, що-небудь; обходити, об'їжджати. || Йдучи, їдучи, випереджати кого-, що-небудь. || переносне значення Пропускати, не проходити (про певний процес, цикл чого-небудь). || переносне значення Не зачіпати, не впливати на кого-небудь своїм змістом, спрямуванням і т. ін. (про розмову, певну справу і т. ін.). Обминати гострі кути. 2) переносне значення Утримуватися, ухилятися від стосунків, розмов, зустрічей і т. ін. з ким-небудь. || Уникаючи контактів з ким-небудь, виявляти зневагу до нього, нехтувати ним. || Не бувати де-небудь, не заходити кудись, до когось. 3) переносне значення Уникати чого-небудь, утримуватися від чогось (у розмові, письмовому викладі і т. ін.). || Навмисне ухилятися від чого-небудь. || Залишати поза увагою. 4) Проминати кого-небудь при дії, яка поширюється на інших. II -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, обім'я́ти і рідко обм'я́ти, обімну́, обімне́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Приминаючи щось, надавати йому потрібної форми, ущільнювати і т. ін. 2) М'яти (колоски, стручки і т. ін.), вилущуючи зерно, насіння тощо.
техн. обгонять, обминать
I = обминути (звертати із прямого шляху, напрямку, рухатися манівцями, минаючи кого / що-н.), оминати, оминути, о(б)гинати, обігнути, обходити, обійти; об'їжджати, об'їздити, об'їхати (їдучи); оббігати, оббігти (біжучи); облітати, облетіти (летячи); поминати, поминути — Пор. минати II ▶ див. випереджати, минати, нехтувати, обділити, уникати
= обминути 1) (обходити) to go (to pass , to walk) round, to skirt 2) (уникати, ухилятися) to avoid; to pass over; to miss
I = обім'я́ти (мять) обминать, обмять II = омина́ти, омину́ти, обмину́ти (оставлять в стороне) 1) обходить, обойти; (при езде) объезжать, объехать; (соверш.) миновать, минуть 2) (пропускать кого-нибудь в действии, распространяющемся на других) обходить, обойти 3) (перен.: уклоняться) обходить, обойти, избегать, избежать, избегнуть, обегать, обежать