-ую, -уєш, недоконаний вид, організува́ти, -у́ю, -у́єш, доконаний вид і рідко недоконаний вид, перехідне дієслово 1) Створювати, засновувати що-небудь, залучаючи до цього інших, спираючись на них. 2) Здійснювати певні заходи громадського значення, розробляючи їх підготовку і проведення. || Забезпечувати, влаштовувати що-небудь, вишукуючи для цього необхідні можливості. || розмовне слово Роздобувати, діставати або готувати що-небудь для когось. 3) Згуртовувати, об'єднувати кого-небудь із певною метою. || Зосереджувати, мобілізувати, спрямовувати когось на що-небудь. 4) Чітко налагоджувати, належно впорядковувати що-небудь. Організовувати побут.
I = організувати 1) (давати початок існуванню чого-н.), створювати, створити, засновувати, заснувати, започатковувати, започаткувати, утворювати, утворити, формувати, закладати, закласти — Пор. засновувати 2) (провадити певні заходи громадського значення, забезпечувати здійснення чого-н.); у[в]лаштовувати, у[в]лаштувати, підготовляти, підготувати, готувати, у[в]поряджати, у[в]порядити II ▶ див. дістати, згуртовувати, налагоджувати
= організувати to organize; to fix up організовувати диспут — to sponsor a debate організовувати консорціум — to form a syndicate організовувати змову — to plot організовувати контрзмову — to counterplot
make arrangement, engineer, establish, form, found, organize, stage
= організува́ти; несоверш. организовывать (несоверш.), организовать (несоверш. и соверш.); (принимать меры для осуществления) предпринимать, предпринять