див. оточувати.
ограничивать, окружать
I = оточувати 1) (розташуватися, зайняти місце навколо кого / чого-н.), о(б)ступити, о(б)ступати, о(б)пасти, о(б)падати, обтовпити, обстати, обставати, обліпити, обліплювати, облипнути, облипати, облипнути, облягти, облягати, обсісти, обсідати; обскочити, обаранити (швидко й раптово) 2) (розташуватися навколо кого / чого-н.), обложити, обійти, обходити, о(б)хопити, о(б)хоплювати, блокувати, стиснути, стискати, стискувати, о(б)горнути, о(б)гортати, облягти, облягати, о(б)ступити, о(б)ступати; обскакати, обскакувати (верхи); обскочити (несподівано) 3) (чим — створити навколо кого / чого-н. певні умови, виявляти до когось / чогось певне ставлення), огорнути, огортати, оповити, оповивати 4) (ким — наблизити до себе певне коло людей), обставити, обставляти, обсістися, обсідатися II ▶ див. обгороджувати, оточувати, оповивати
док. див. оточувати
см. оточувати 1) окружить; (становиться вокруг) обступить; (протягиваться вокруг) опоясать; (обводить в виде каймы) окаймить; (оградой) обнести 2) воен. окружить; оцепить, облечь; обложить 3) охотн. обложить