Парка́н

-а, чоловічий рід Стіна, звичайно дерев'яна, що обгороджує або відгороджує що-небудь; огорожа. Живий паркан — щільна вузька смуга кущів або дерев, яку вирощують із метою відгородити чи обгородити що-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Парка́н

техн. забор (дощатый)

Новий українсько-російський політехнічний словник

Паркан

(огорожа, перев. дерев'яна); присадок, палісадник (невисокий, легкий); штахети мн., штахет(ник), штахеття (перев. з дощечок); частокіл, гострокіл (із щільно припасованих убитих у землю кілків, паль); живопліт (із дерев, кущів, щільно посаджених одне до одного) Пор. огорожа, тин

Словник синонімів

Парка́н

ч fence; enclosure

Українсько-англійський словник

Парка́н

(род. паркана́ и парка́ну) забор

Українсько-російський словник