-и, жіночий рід 1) Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника. Орден Перемоги. Парад перемоги. || Успіх у двобої, змаганнях, що закінчуються поразкою супротивника. Перемога в турнірі. 2) переносне значення Успіх у боротьбі за що-небудь, здійснення чого-небудь унаслідок боротьби, подолання якихось труднощів. || Ствердження, доведення своєї більшої порівняно з чиєюсь сили, своєї вищості і т. ін. Здобувати перемогу.
1) (повний успіх у бою, двобої), звитяга 2) перен. (позитивний наслідок праці, справи, змагання тощо), успіх, досягнення, удача, виграш, здобуток, талан, щастя, звершення, поступ; тріу[ю]мф (блискучий публічний успіх); рекорд (найвищий наслідок у якійсь роботі)
ж victory; спорт. тж. win історична перемога — epoch-making victory легка перемога (у змаганні) — walkover здобути перемогу — to gain (to win, to score) a victory, to win (to carry) the day, to win the field, to have the upper hand
victory, win
-и победа; (полный успех) торжество