-а, -е. Який розміщується, перебуває, відбувається і т. ін. на поверхні чи недалеко від поверхні чого-небудь. || Який здійснюють на невеликій глибині від поверхні землі. Поверхневе дихання — неглибоке дихання. Поверхневий натяг — сила, яка діє в площині, дотичній до поверхні розділу двох фаз, і намагається зменшити цю поверхню до мінімальних розмірів. Поверхневі хвилі (спеціальний термін) — а) пружні хвилі, які утворюються на вільній поверхні рідини або на поверхні розділу двох рідин, що не змішуються; б) пружні хвилі, що виникають у твердому тілі вздовж його вільної поверхні.
матем.; техн. поверхностный
(що перебуває на поверхні) surface поверхневий натяг — surface tension
superficial
поверхностный