-а́ю, -а́єш і рідко позна́чувати, -ую, -уєш, недоконаний вид, позна́чи́ти, -а́чу́, -а́чи́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Значити, мітити що-небудь якимсь чином. || Показувати на кого-, що-небудь. || Називати, вказувати що-небудь. Позначати індекс поштового відділення. || Давати чому-небудь якесь умовне вираження. Позначити невідоме іксом. || рідко. Заздалегідь призначати що-небудь. || переносне значення Наділяти якими-небудь відмітними ознаками, рисами і т. ін. || переносне значення, рідко. Намічати, робити відомим. 2) Указувати на розташування, місцезнаходження чого-небудь. || Служити знаком, який вирізняє що-небудь. || переносне значення Означати, засвідчувати що-небудь; знаменувати. 3) Робити доступним зорові, помітним, видимим. 4) Служити відмітною, характерною ознакою, бути відмітною, характерною особливістю кого-, чого-небудь.
техн. намечать, обозначать, отмечать (обозначать), помечать
1) = позначити (залишати на чомусь які-н. знаки), значити, показувати, показати; маркувати, закарбувати (позначати карбами) 2) див. показувати
= позначити to designate; to mark, to make a mark; to denote позначати літерами — to letter позначати заднім числом — to backdate, to antedate позначати буквами — to letter позначати галочкою — to tick off позначати повідомлення комп. — to sign a message позначати цифрами — to figure, to numerate
denominate, name
= позна́чи́ти, позна́чувати 1) обозначать, обозначить, отмечать, отметить, помечать, пометить; (ставить метки, отличительные знаки) намечать, наметить 2) (перен.: означать что-нибудь, свидетельствовать о чём-нибудь) обозначать, обозначить, знаменовать, ознаменовать