-у́ю, -у́єш, недоконаний вид 1) Відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь. || Вимагати певних умов для розвитку, виконання, здійснення і т. ін. чого-небудь. 2) діалектизм, з інфін. і част. не. Мусити.
(відчувати брак чогось, потребу в комусь / чомусь; мати потребу за певних умов для розвитку, здійснення тощо), вимагати, любити
to need, to want, to require; to be in need (want) (of); to stand in need (of) потребує лагодження (ремонту) — needs repair; is out of repair
call for, need, require
нуждаться, испытывать нужду; (иметь потребность в чём) требовать