потрі́бен, -бна, -бне. Такий, без якого не можна здійснити, виконати що-небудь, необхідний для чогось. || у значенні присудкового слова || у значенні іменника потрі́бне, -ного, середній рід Те, що необхідне для здійснення, виконання чогось, для чиїх-небудь потреб. || Необхідний для існування, життя, здоров'я і т. ін. кого-небудь. || у значенні присудкового слова || Необхідний, корисний для когось, близький кому-небудь (про людину). || у значенні присудкового слова || Саме той, що треба; належний.
матем. необходимый
1) (такий, без якого не можна обійтися, здійснити, виконати щось), потрібен, доконечний, неодмінний, неминучий, необхідний 2) див. відповідний
прикм. necessary, needful; required; needed, wanted; (необхідний) requisite мені потрібна ручка — I want a pen мені потрібний хороший словник — I am in want of a good dictionary конче потрібний — indispensable, requisite, needed, imperative потрібний матеріал — requisite material їм потрібна допомога — they need help (assistance) бути потрібним — to be necessary
required
1) нужный, нелишний, потребный, надобный; (такой, без которого нельзя обойтись) необходимый; (подходящий для данного случая) соответствующий, надлежащий, должный 2) (в значении сказуемого)