-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, простягти́ і простягну́ти, -тягну́, -тя́гнеш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Випрямляючи, витягати в якому-небудь напрямку (руку, ногу і т. ін.), тягтися чимсь до кого-небудь. || у сполученні зі сл. руку. Подавати при зустрічі, прощанні і т. ін. || Тримаючи в руці що-небудь, підносити його до когось, подавати комусь. || Тягтися вітами, верхівкою і т. ін. у якомусь напрямку (про дерева та інші рослини). Простягати руку. 2) Розпускати, розводити в різні боки (крила); розпростирати. || Широко розставляти (руки). || Широко розкидати над ким-, чим-небудь віти (про дерева). || Розтягуючи що-небудь над кимсь, чимсь, покривати, прикривати його зверху. 3) перев. доконаний вид, розмовне слово Примусити кого-небудь лягти пластом (щоб його побити). 4) рідко. Прокладати в якомусь напрямку (дорогу, стежку і т. ін.).
= простягти, простягнути to stretch, to extend, to reach out
= простягти́, простягну́ти 1) протягивать, протянуть, простирать, простереть (руки); (вверх, вперёд) вытягивать, вытянуть; (только в стороны) распростирать, распростереть простягати крила — распростирать, распростереть крылья 2) распластывать, распластать