див. підкоряти.
матем. подчинять
I = підкорювати (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), підкоряти, покорити, покоряти, скорити, скоряти, опанувати, опановувати, зневолити, зневолювати, приневолити, приневолювати, прибрати до рук, прибирати до рук, уярмити, уярмлювати, уярмляти, схилити, схиляти; підвернути, підвертати, підбити, підбивати (також зі сл. "під свою руку") II ▶ див. загарбати, зачаровувати, освоювати, підпорядкувати
= підкоритися; док. див. підкоряти, підкорятися
см. підкоряти