-ую, -уєш, недоконаний вид, підпорядкува́ти, -у́ю, -у́єш, доконаний вид, перехідне дієслово, кому, чому. 1) Ставити в залежність від кого-, чого-небудь. || Примушувати діяти відповідно до чого-небудь, залежно від чогось. 2) Передавати у чиє-небудь відання, під чиєсь керівництво. 3) лінгв. Ставити у синтаксичну залежність, приєднувати способом підпорядкованості.
матем. подчинять
див. підпорядкувати
= підпорядкувати to subordinate, to place (under), to subdue, to subject; to subjugate
compel
= підпорядкува́ти 1) подчинять, подчинить 2) лингв. подчинять, подчинить