-я, -є. Який відзначається природною своєрідністю, не схожий на інших (інші); самостійний у своєму розвитку, незалежний від будь-яких впливів; неповторний, оригінальний. Самобутній талант. || у значенні іменника самобу́тнє, -нього, середній рід Те, що відзначається природною своєрідністю, не схоже на інше.
(який вирізняється такими властивостями, що властиві лише йому), ориґінальний, неповторний, своєрідний
original, distinctive
самобытный