I спону́кати див. спонукати. II спонука́ти -а́ю, -а́єш і спону́кувати, -ую, -уєш, недоконаний вид, спону́кати, -аю, -аєш і рідко спонукну́ти, -ну́, -не́ш, доконаний вид, перехідне дієслово, до чого, на що, з інфін. і без додатка. Викликати у кого-небудь бажання робити що-небудь; змушувати, схиляти, заохочувати до якоїсь дії, певного вчинку.
(викликати у кого-н. бажання робити щось), спонукувати, спонукати, схиляти, схилити, підштовхувати, підштовхнути, штовхати, штовхнути, підбивати, підбити, піднімати, підіймати, під(ій)няти; підкручувати, підкрутити, підхльоскувати, підхльостувати, підхльоснути (сприяти підвищеною активністю); понукувати, понукати, принукувати, принукати (бути поштовхом до якої-н. дії, до вияву чогось); змушувати, змусити, примушувати, примусити, тягти, тягнути, приневолювати, приневолити (створювати потребу для когось діяти певним чином) — Пор. заохочувати, підбурювати
concuss, determine, induce, motive, provoke, urge
= спону́кти понуждать, понудить; (склонять к какому-нибудь действию) побуждать, побудить, двигать, двинуть; (содействовать развитию чего-нибудь) толкать, толкнуть