-а́, -е́. 1) Який прожив багато років, який досяг старості; прот. молодий. || у значенні іменника стари́й, -ро́го, чоловічий рід; стара́, -ро́ї, жіночий рід; старе́, -ро́го, середній рід, розмовне слово Людина, що прожила багато років. || у значенні іменника старі́, -ри́х, мн.: а) те саме, що батьки; б) подружжя, яке досягло старості. || Уживається для позначення батьків на відміну від дітей у сполученні з ім'ям, прізвищем, прізвиськом і т. ін. || Який давно народився, з'явився, почав рости (про тварин, рослини). || у значенні присудкового слова, для чого, на що. Не підходити для чого-небудь, не відповідати певним вимогам через старість. || у сполученні зі сл. чорт, відьма, хрін і т. ін. Уживається як лайливий вираз. Стара діва. Старий парубок. 2) Який існує довгий час, давно створений; прот. новий. || Створений, збудований раніше за інших (про частину міста). || Який давно виник, з'явився; давній. || Давно відомий. Стара істина. || Який давно займається чим-небудь; досвідчений. || Багаторічний, витриманий (про спиртні напої). 3) Який довго був у вжитку, став ветхим, іноді навіть непридатним для користування; прот. новий. || Який став несвіжим, втратив свої якості від довгого зберігання (про їжу). || Недійсний, непридатний після закінчення строку або після використання. Стара перепустка. 4) Який давно минув, пройшов (про час); колишній. 5) Який був, існував у колишні часи. || Характерний для минулого, власт. йому. Старі методи роботи. 6) Який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів; старовинний. 7) Який був раніше, передував наявному тепер; колишній; прот. новий. || Якого виготовили, зробили і т. ін. раніше, давно. || Стос. до врожаю або запасів минулого року. Стара картопля. || Раніше придбаний, одержаний. || Який був і раніше, той самий. За старою звичкою. Стара віра — те саме, що старообрядництво. Старий Завіт — частина Біблії, що визнається за Святе Письмо іудейською та християнською релігіями. Старий рік — рік, який минув, пройшов. 8) у значенні іменника старе, -рого, середній рід Те, що було раніше, у минулому, колись. Братися за старе — починати знову займатися тим самим (перев. з негативним відтінком). Повертати на старе — а) відновлювати те, що було раніше, колись; б) примушувати кого-небудь вернутися до того, що було раніше. Повертатися до старого — відновлювати те, що було раніше, колись. 9) Стос. до колишнього, віджилого ладу, режиму, власт. йому. 10) Уживається у складі деяких географічних назв. Стара Руса. Старий лис (жартівливе) — хитра людина, яка зазнала в житті багато негод, нестатків і набула житейської мудрості, досвіду і знань. Старої закваски — хто-небудь має риси вдачі, поведінки, закладені ще у колишні часи.
ветхий, старый
I 1) (який прожив багато років), похилий; перестарілий, перестаркуватий, старкуватий (дуже старий / старіший, ніж треба для чого-н.); старезний (який дожив до глибокої старости) 2) ім. (чоловік, що прожив багато років), дід, старець, стариган(ь), збуйвік; старизна (збірн. — старі люди) 3) (про речі, предмети — який давно зроблений і втратив свої попередні якості), давній, давнішній 4) (про одяг, взуття тощо — який був у вжитку, використовувався); ношений, потертий, витертий, виношений, проношений, зношений (який утратив початковий колір, став неміцний від тривалого вжитку); благий (геть поганий, неміцний); підтоптаний (про взуття) II ▶ див. давній, несвіжий
1) прикм. old; (про вік людини) advanced in years, long in the tooth; (стародавній) ancient старий парубок — old bachelor 2) ч (як ім. - про старика) old man; (у фамільярному зверненні) old fellow (bean), old thing, old boy 3) старі й малі — young and old старий світ — Old World старий як світ — world-old
ancient, (в т. ч. про норму тощо) old
I прил. старый; (о человеке) престарелый; (о строениях, вещах, одежде) обветшалый, ветхий; (бывший в употреблении) подержанный, изношенный; (о животных) матёрый, матерой старий кавалер (парубок) — старый холостяк старі речі — старые вещи, ветошь, старьё II (давний, давно существующий, давно известный) прил. старый; (предшествующий теперешнему) III (род. -ро́го); сущ. старик, старец; (о муже) благоверный; (в обращении) старина