-а, -е. 1) Який виник, якого створили у старовину, у давні часи або який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів. 2) Який існує довгий час, давно; який з'явився не тепер; давній. 3) Який давно минув (про час). 4) Який жив у старі часи або який був у дуже давні часи поширений, прийнятний і т. ін. || Застарілий, несучасний. || Який бере початок, походження у далекому минулому (про прізвище, рід і т. ін.).
(який існує здавна, поширений, прийнятий у давні часи, сприймається як застарілий), стародавній, прадавній, старосвітський, старожитній, дідівський, прадідівський, прадідний, предківський, допотопний; антикварний (старовинний і цінний); архаїчний — Пор. давній, застарілий, старомодний
old; ancient, antique, pristine старовинний замок — ancient castle
immemorial
старинный; (очень старый) древний