Який уміє стримуватися, володіти собою, не виявляти своїх почуттів. Спокійний, не різкий.
-а, -е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до стримати. 2) у значенні прикметника Який уміє стримуватися, володіти собою, не виявляти своїх почуттів. || у чому, з ким. Помірний, скупий у вираженні, прояві чого-небудь. 3) у значенні прикметника Який виявляється не повною мірою; затамований, заглушений. || Який не відзначається сердечністю, привітністю. Стримана зустріч. || Спокійний, не різкий. 4) у значенні прикметника Який відбувається, здійснюється неквапливо, уповільнено. 5) у значенні прикметника, переносне значення Позбавлений барвистості, яскравості.
I (про людину — який уміє володіти собою, відзначається витримкою; про голос, тон тощо — який виражає витримку), витриманий, у[в]рівноважений, поміркований, помірний, рівний; холоднокровний, сухий (який не виявляє емоцій) — Пор. спокійний II ▶ див. затамований, неяскравий
restrained; temperate; (замкнений) reserved; continent; staid, demure; (скромний) discreet; (врівноважений) sedate, self controlled, composed; (неприязний) incommunicative, stand-offish стриманий тон — restrained tone
moderate, reserved
I прич. сдержанный; удержанный; умеренный; унятый; подавленный II прич. удержанный, сдержанный III прил. сдержанный, умеренный; воздержанный, воздержный