-а, -е. 1) Сповнений таємниць (у 2 значенні); загадковий, невивчений. || Оповитий таємницею (про людину). || у значенні іменника таємни́че, -чого, середній рід Про що-небудь, сповнене таємниць, загадок. 2) Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний. || Який має чудодійну силу, чудодійні властивості; чарівний. Таємнича сила. 3) Який свідчить про наявність таємниці (у 1 значенні); який містить таємницю. 4) рідко. Те саме, що таємний.
I 1) (сповнений того, що не стало відомим, що не приступне пізнанню; незрозумілий), таємний, потаємний, потайний, загадковий 2) (який перебуває за межами людського розуміння; надприродний), таємний, потаємний, потайний, незримий, загадковий, невивчений, незбагненний, незнаний — Пор. незрозумілий 3) (який свідчить про наявність того, що приховується, відомого не всім), потаємний, потайний II ▶ див. романтичний, таємний
mysterious, occult, cryptic; (таємний) secret; (загадковий) enigmatic
таинственный; (неизвестный) неведомый, неведанный; (скрытый) потаённый