-а, -е. 1) Який довго тривав або триває, продовжується й т. ін.; довгочасний. 2) рідко. Те саме, що тривкий.
астр.; вчт; физ. долговременный (длительный), длительный, продолжительный, устойчивый
(який довго тривав / триває), довгий, довгенький, довготривалий, довгочасний, довговічний, довготерміновий, довгостроковий, нескінченний, безко[і]нечний, затяжний, тягучий; облоговий (про дощ, сніг)
protracted, prolonged, durable, long, of long duration, enduring; prolonged, long-drawn(-out) на тривалий час — for a long time тривалий простій — standstill
continued, (про термін ув'язнення тощо) heavy, lengthy, long, prolonged
продолжительный, длительный, долговременный, долгий; (стойкий) устойчивый, прочный