-а́, -е́. 1) Який важко зруйнувати, зіпсувати; який не можна легко зламати, розбити, порвати й т. ін.; міцний. Тривке дерево. || Твердий. || Добротний, доброякісний. || Стійкий, надійний. || Який довго зберігається, не зникає. || Здатний витримувати щось, зберігатись, існувати в несприятливих умовах; витривалий. 2) переносне значення Який не піддається змінам; сталий, стійкий. || Довготривалий, постійний, міцний. || Стійкий, непохитний (про волю, вдачу й т. ін.). Людина тривкої волі. 3) Міцно збудований, фізично витривалий; сильний, дужий. 4) рідко. Поживний, ситний.
техн. долговечный, длительный, надёжный, прочный (устойчивый - ещё), устойчивый (прочный)
hard, firm, solid
прочный; (не поддающийся изменениям, стойкий) устойчивый; (крепкий) солидный, надёжный; (долго существующий) долговечный; (долго непроходящий) длительный; (о болезни, привычке) упорный