I (вбива́ти), -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, уби́ти (вби́ти), уб'ю́, уб'є́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Позбавляти життя (ударом чого-небудь, вогнепальною або холодною зброєю і т. ін.); умертвляти. || безос. || Колоти, бити на м'ясо (худобу, свійську птицю і т. ін.). || Припиняти життєдіяльність живих клітин, тканин, органів, мікроорганізмів і т. ін. Хоч убий (убийте) — вислів на запевнення про нерозуміння чогось, свою необізнаність у чому-небудь або про невміння чи неможливість що-небудь зробити. 2) Доводити до перевтоми, знесилення, виснаження. || Завдавати непоправної шкоди надмірною працею, перебуванням у тяжких умовах і т. ін. (здоров'ю, материнству і т. ін.). 3) тільки недоконаний вид, розмовне слово З силою бити кого-небудь. 4) переносне значення Дуже засмучувати, завдавати великого душевного болю. 5) переносне значення Призводити до занепаду, зникнення чого-небудь. 6) переносне значення, розмовне слово Марно витрачати, губити (час, життя, сили і т. ін.). || Маючи надмір часу, намагатися заповнити його якою-небудь дією, заняттям. 7) Ударяючи, робити щільнішим, твердішим; ущільнювати. || тільки доконаний вид Протоптати, прокласти (стежку, дорогу). II див. вбивати.
техн. вбивать, вколачивать
див. убити
= убити 1) to kill, to make away with; to take one's life; (навмисне) to murder; (під час замаху) to assassinate; (страчувати) to put to death; to slay; to slaughter, to butcher, to massacre убивати електричним струмом — to electrocute 2) to kill, to finish; to destroy; to break, to smash 3) (марнувати) to waste; to expend убивати час — to kill (to lounge away) time 4) карт. to cover убивати карту — to trump a card
crease сл., slay
I = уби́ти 1) убивать, убить; избивать, избить; (лишать жизни) умерщвлять, умертвить; (ударом и перен.) сражать, сразить убити муху (чмеля) — (выпить вина) зашибить муху 2) (только несоверш. - наносить побои) избивать 3) (уплотнять - о почве) убивать, убить; (только ногами) утаптывать, утоптать убити стежку — протоптать дорожку (тропинку) 4) (покрывать) обивать, обить II = уби́ти (ударами заставлять что-либо войти внутрь) вбивать, вбить; вколачивать, вколотить убити собі в голову перен. — вбить себе в голову, вколотить себе в голову