(вва́жити), -жу, -жиш, доконаний вид, розмовне слово 1) перехідне дієслово, із спол. що. Узяти до уваги що-небудь, погодитися з чим-небудь, визнаючи щось переконливим. || Задовольнити (чиєсь бажання, прохання). 2) неперех. Зважити, зглянутися на когось, щось. || Зробити кому-небудь приємність. || Поступитися кому-небудь у чомусь з поваги. || Зменшити, спустити ціну при продажу.
to pay (to give) honour to; to take into consideration, to consider уважити прохання — to comply with a reques (demand)
1) уважить 2) посчитаться, посмотреть уважити прохання (просьбу), бажання — исполнить (уважить) просьбу, желание