(вгамо́вувати), -ую, -уєш, недоконаний вид, угамува́ти (вгамува́ти), -у́ю, -у́єш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Заспокоювати кого-небудь, розвіювати чиїсь тривоги, хвилювання і т. ін. || Примушувати кого-небудь затихнути, поводитися, триматися тихо, спокійно. || Примушувати кого-небудь слухатися, робити покірним, слухняним; приборкувати. 2) Повертати у стан спокою, рівноваги (нерви, серце і т. ін.). 3) Стримувати, припиняти вияв чого-небудь (перев. почуття). || Примушувати припинити вияв чого-небудь, якусь дію. || у сполученні зі сл. кров, сльози. Припиняти текти. || Послаблювати або знімати (біль, хворобливі явища). 4) Зменшувати, задовольняти (голод, спрагу і т. ін.).
физ. демпфировать
див. угамувати
= угамовуватися; див. вгамовувати, вгамовуватися
= угамува́ти 1) унимать, унять; (только о людях) утихомиривать, утихомирить, угомонять, угомонить; (о людях и о боли) успокаивать, успокоить; (о страхе) подавлять, подавить; (уменьшать степень проявления чувства) умерять, умерить; (о страстях, гордости, гневе, волнении) смирять, смирить; (о гневе также) укрощать, укротить; (не давать проявляться чувству) сдерживать, сдержать угамовувати себе — успокоиться, сдержаться 2) (останавливать - о слезах, крови) унимать, унять 3) (о голоде, жажде) утолять, утолить