(вдава́тися), удаю́ся, удає́шся, недоконаний вид, уда́тися (вда́тися), уда́мся, удаси́ся, доконаний вид 1) тільки 3 ос., також кому. Здійснюватися, успішно завершуватися. || безос., у сполученні з інфін. Бути, виявлятися можливим (про здійснення чого-небудь). || перев. доконаний вид Виявитися вдалим, гарним (про те, що утворилося внаслідок якогось процесу або про сам процес). || перев. доконаний вид Видатися яким-небудь, випасти. 2) Уродитися з певними якостями, особливостями вдачі (про людину). || до чого, який. Мати певні нахили, здібності, пристрасть до чого-небудь. 3) перев. доконаний вид, у кого, рідко на кого. Народитися, вирости схожим на кого-небудь, успадкувати чиїсь риси, особливості, якості. 4) у що. Впадати в якийсь стан (звичайно важкий); перейматися якимсь настроєм. Удаватися в паніку. 5) у що, рідше до чого. Зосереджувати свої дії, діяльність, увагу на чому-небудь, займатися чимось. Удаватися в подробиці. 6) до кого. Звертатися до кого-небудь (з якимсь проханням, у якій-небудь справі тощо). || у сполученні зі сл. до душі, до серця, до честі тощо. Звертаючись до кого-небудь, намагатися вплинути на його почуття. 7) до чого, рідко на що. Використовувати, застосовувати що-небудь як засіб для здійснення чогось. 8) у що, рідко. Глибоко вклинюватися, врізуватися в що-небудь. 9) тільки доконаний вид, куди, розмовне слово Відправитися, податися куди-небудь. 10) діалектизм Здаватися.
I = вдаватися, удатися, вдатися (здійснюватися, успішно завершуватися), виходити, вийти, ладитися, ладнатися, вигоря[а]ти, вигоріти; витанцьовуватися, витанцюватися II = вдаватися ▶ див. звертатися, удатися, щастити
= уда́тися 1) (только в 3м лице) удаваться, удаться 2) (оказыватъся хорошим) удаваться, удаться 3) (только соверш. - какой, каким) быть; (о людях и плодах) уродиться, (только о людях) родиться, (только о плодах) уродить; (о вещах, продуктах творчества) получиться, выйти; (случиться) выпасть удатися в кого — (о сходстве с кем) удаться (уродиться, пойти) в кого удався до чого (на що) — на что (в чём, что делать) горазд; способен на что (что делать); умеет зроду удатися — уродиться; (без дополнения - о человеке) неудачлив 4) (у що - приходить в какое-нибудь состояние) впадать, впасть, вдаваться, вдаться; предаваться, предаться; часто сочетание глагола с существительным передаётся одним глаголом, соответствующим по значению существительному удаватися у лірику — ударяться, удариться, (пускаться, пуститься) в лирику 5) (у що - заниматься чем, делать что) ударяться, удариться; предаваться, предаться удаватися в суперечку — затевать, затеять спор, спорить, заспорить удаватися на втіки — обращаться, обратиться в бегство; пускаться, пуститься наутёк 6) (до кого - адресоваться) обращаться, обратиться; прибегать, прибегнуть 7) (до чого - пользоваться чем) прибегать, прибегнуть; применить, применять удаватися до першоджерел — обращаться, обратиться к первоисточникам удаватися до хитрощів — пускаться, пуститься на хитрость 8) (врезываться во что) вдаваться, вдаться 9) (куда) ходить (несколько раз); идти, пойти; отправляться, отправиться; подаваться, податься 10) диал. казаться, показаться удаватися в тонкощі — вдаваться (входить) в подробности, в тонкости