I (впира́ти), -а́ю, -а́єш, недоконаний вид, упе́рти (впе́рти), упру́, упре́ш і увіпру́, увіпре́ш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Щільно притискати що-небудь одним кінцем, краєм, створюючи опору. || Щільно притискати що-небудь до чогось, маючи його за опору. 2) діалектизм Настійно вказувати на когось, щось як на причину чого-небудь. II див. впирати.
= уперти to set (against), to rest (against), to lean (against); to fix
= упе́рти 1) упирать, упереть упирати руки в боки — подбочениться 2) (о взгляде) вперять; упирать, упереть 3) (вталкивать) впирать, впереть