I (впира́тися), -а́юся, -а́єшся, недоконаний вид, упе́ртися (впе́ртися), упру́ся, упре́шся і увіпру́ся, увіпре́шся, доконаний вид 1) Упирати в що-небудь руку, ногу, плече і т. ін. або якийсь предмет для опори чи відштовхування. || Бути щільно притиснутим до чогось, маючи його за опору (про предмет). 2) Наштовхуватися на яку-небудь перешкоду, міцно притискуватися до чогось. || Доходячи до певної межі, закінчуватися; бути перегородженим чимось. || переносне значення Гальмуватися чим-небудь, мати щось на перешкоді. 3) переносне значення Опиратися, пручатися, чинити опір певним діям. || Уперто відмовлятися від чогось, не погоджуватися з ким-, чим-небудь. || Наполягати на чомусь, стояти на своєму. II див. впиратися.
1) = впиратися, упертися, впертися (виявляти впертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму), опиратися, опертися, опинатися, затинатися, затятися, пручатися, норовитися, комизитися, кородитися, коцюбитися — Пор. вередувати 2) = впиратися див. удивлятися
= упертися 1) (знаходити опору) to rest (against), to lean (against), to set (against); to be fixed 2) (пручатися, чинити опір) to jib, to balk, to refuse; to be stubborn 3) (наштовхуватися на перешкоду) to come up (against), to bump into; (про завулок) to run into 4) тк. недок. (гальмуватися чимось) to come up (against), to be held up (by), to be hampered (by)
см. упертися 1) упираться, упереться упиратися очима — упереться глазами (взглядом, взором), уставиться [глазами], вперить (упереть) взгляд (взор, глаза) 2) (настаивать на своём) упираться, упереться; (только несоверш.) упорствовать 3) (входить) впираться, впереться, впирать, впереть