I (врива́тися), -а́юся, -а́єшся, недоконаний вид, увірва́тися і урва́тися, -ву́ся, -ве́шся, доконаний вид 1) Відокремлюватися від чого-небудь цілого внаслідок ривка, поштовху або під дією власної ваги; відриватися. || Перериватися, розриватися навпіл, на частини. 2) переносне значення Раптово, несподівано припинятися, перериватися (про дію, процес і т. ін.). || кому що. Вичерпуватися, припинятися. 3) Раптово обриватися, не мати далі продовження. 4) застаріле Падати, зриватися з чого-небудь, звідкись. || тільки недоконаний вид Мати стрімкий, прямовисний схил. 5) тільки доконаний вид, розмовне слово З труднощами звільнитися від чогось, знайти можливість, час, щоб піти куди-небудь, до кого-небудь; вирватися. || також недоконаний вид Переставати щось робити, відриватися від якогось заняття. 6) рідко. Підіймаючи щось важке, завдавати шкоди своєму здоров'ю; підриватися. II див. вриватися. III див. вриватися.
прерываться (обрываться)
I = вриватися, урватися (від різкого руху, ривка / під дією ваги розділятися навпіл, на частини), у[в]вірватися, розриватися, розірватися, перериватися, перерватися, обриватися, обірватися; лопати, лопнути, лопатися (про туго натягнені струни, мотузок тощо) II = вриватися ▶ див. вторгатися, уходити
= урватися (припинятися) to stop suddenly, to come abruptly to an end
I = ури́тися врываться, врыться; зарываться, зарыться II = увірва́тися; урва́тися (входить) врываться, ворваться III отрываться, оторваться; (о верёвке, нитке, о струне) обрываться, оборваться, лопаться, лопнуть IV (прекращаться) прерываться, прерваться; (о речи) обрываться, оборваться; (о голосе, об иных звуках) пресекаться, пресечься; (о тропинке) обрываться, оборваться V (падать) срываться, сорваться, обрываться, оборваться VI (освобождаться, отлучаться) урывать время, урвать время; урываться, урваться, удосуживаться, удосужиться; (только соверш. - пойти) вырваться VII страд. з., несоверш. отрываться; срываться; обрываться; прерываться; обрываться; урываться; урезываться, урезаться; укорачиваться