I (вставля́ти), -я́ю, -я́єш, недоконаний вид, уста́вити (вста́вити), -влю, -виш; мн. уста́влять; доконаний вид, перехідне дієслово 1) Ставити, поміщати що-небудь десь, на чомусь. || Ставлячи, густо покривати щось. 2) розмовне слово Спрямовувати кудись, на кого-, що-небудь (погляд, очі). 3) застаріле Запроваджувати (у 1 значенні), установлювати. II див. вставляти.
матем.; техн. вставлять
1) = вставляти, уставити, вставити (закріплювати в чому-н.), у[в]правляти, у[в]правити 2) = вставляти, уставити, вставити (розмовляючи, уключати свої слова в чиєсь мовлення), докидати, докинути, підкидати, підкидувати, підкинути, у[в]вертати, у[в]вернути, прохоплюватися, прохопитися, у[в]тулювати, у[в]туляти, у[в]тулити — Пор. сказати 3) = вставляти див. уводити
= уставити to set, to fill, to cover; (ставити) to put, to place уставляти в ряд — to range, to arrange in a line (row)
I = уста́вити (что куда, где) 1) устанавливать, установить; уставлять, уставить; ставить, поставить 2) (направлять - о взгляде) уставлять, уставить 3) (заводить) устанавливать, установить II = уста́вити (во что) вставлять, вставить; (соверш. - сказать) ввернуть