-а, -е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до усталити. 2) у значенні прикметника Сталий, стійкий, який закріпився у певній формі; стандартний. Усталена термінологія. Усталений вираз.
матем.; техн.; физ. установившийся, устойчивый (установившийся), устоявшийся
(який закріпився в певній формі), узвичаєний, сталий, стійкий; закоренілий (який міцно встановився — про щось неґативне)
fixed, well-established, ascertained
entrenched, fixed
1) упроченный; утверждённый; укреплённый 2) упрочившийся; установившийся; сложившийся