-я́ю, -я́єш, недоконаний вид, уяви́ти, уявлю́, уя́виш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Викликати у своїх думках, своїй свідомості який-небудь образ, картину, дію і т. ін. 2) Розуміти, усвідомлювати, знати. 3) тільки 2 ос. одн. і мн. Уживається в значенні вставного слова для загострення уваги на чому-небудь, зацікавлення чим-небудь. Уяви (уявіть) [собі] — вставне слово, словосполучення, що вживається для загострення уваги на чому-небудь, зацікавлення чим-небудь, більшого переконання в чомусь. 4) застаріле З'являтися, виходити, ставати видним.
матем. воображать, физ. представлять (что-л)
= уявити (викликати, створювати якийсь образ подумки, в уяві, свідомості), прозирати, прозирнути, пригадувати, пригадати; домальовувати, домалювати, домислювати, домислити, примислювати, примислити (додавати подумки до чогось)
= уявити to imagine, to represent (to figure) to oneself, to picture, to fancy, to conceive уяви (уявіть) собі — just imagine
= уяви́ти представлять [себе], представить [себе]; воображать, вообразить