I -а́, -е́. Який має виснажене, тонке, сухорляве тіло. || у значенні іменника худи́й, -до́го, чоловічий рід Худорлява, виснажена людина. || Про частини тіла. || Нежирний (про м'ясо). || Виснажений, бідний (про ґрунт, рослинність). || Слабий, скупий, хисткий (про світло). II -а́, -е́, застаріле Негарний, нехороший, поганий. || у значенні іменника худе́, -до́го, середній рід Що-небудь лихе, недобре; зло. || Недобрий, лихий.
1) (який має недостатньо повне, тонке тіло), сухий, щуплий, щуплявий, сухоребрий, худюч[щ]ий; схудлий, похудлий, похуділий, охлялий, змарнілий (який схуд, став виснаженим); драбинчастий (дуже худий, з випнутими ребрами — про коней) — Пор. виснажений 2) (про частини тіла з недостатньою повнотою, тонкий), сухий, хирний, худюч[щ]ий; пересохлий (який став дуже тонким) 3) див. бідний
thin, lean, meagre, gaunt, lank; skinny, scraggy
1) худой; (сильнее) тощий 2) (нехороший) худой, плохой; (о репутации) дурной; (о почве, о злаках) тощий, скудный; (о свете) слабый, скупой 3) (о материальном положении) бедный; худой