I -млю́, -ми́ш; мн. шумля́ть; недоконаний вид 1) Видавати, утворювати шум (див. шум). || чим, об що. Створювати шум (про листя дерев). Шумить гай. 2) переносне значення Проходити жваво, бурхливо (про життя, молодість і т. ін.). 3) переносне значення, розмовне слово Багато, голосно, збуджено говорити, жваво обговорювати що-небудь. 4) переносне значення, розмовне слово Швидко пересуватися, мчати. II -і́є, недоконаний вид Те саме, що шумувати; пінитися.
I (видавати, утворювати шум), шумувати рідше, гомоніти, рокотати — Пор. шум II див. вирувати, пінитися
to make a noise, to be noisy; (про ліс) to murmur; (про море тж.) to roar; to raise a dust sl вітер шумить — the wind howls
I 1) (издавать звуки) шуметь; (о воде) клокотать, бурлить; (о растениях, о слабом дожде, о тканях) шелестеть, (громче) шуршать 2) (быстро передвигаться) мчаться; мчать II (покрываться пеной) пениться