-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, перехідне дієслово 1) рідко. Скріплювати щось яким-небудь способом. 2) Встановлювати сполучення, зв'язок із чим-небудь, між чим-небудь. || Встановлювати спілкування між ким-, чим-небудь за допомогою засобів зв'язку. 3) Створювати між ким-небудь близькі, дружні стосунки, тісний зв'язок; зближувати. || переносне значення Встановлювати тісніший зв'язок, взаємодію між чим-небудь. 4) Створювати єдність (у 1 значенні) між ким-небудь; згуртовувати. 5) Збираючи докупи, створювати щось єдине ціле. 6) застаріле Домовлятися з ким-небудь про щось. || Вести розмови з ким-небудь про заміжжя дочки, внуки і т. ін.; заручати, змовляти. 7) застаріле Схиляти кого-небудь на свій бік; умовляти.
I (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-н.), ріднити, братати, зближати, зближувати, зблизити, об'єднувати, об'єднати, з'єднувати, з'єднати, поєднувати, поєднати, пов'язувати, пов'язати, зв'язувати, зв'язати, зріднювати, зріднити, ріднити, сполучати, сполучити, злучати, злучити; згуртовувати, згуртувати (перев. про багатьох) — Пор. здружити, згуртовувати II ▶ див. домовитися, заручати, з'єднувати, згуртовувати
to unite
1) (сближать) соединять; (о чувстве дружбы) связывать; единить 2) (рядиться, условливаться) ладиться (с кем) 3) договариваться, сговариваться; (кого за кого) сговаривать 4) (склонять на свою сторону) соглашать