I ['telifəʊn] n 1) телефон public /coin-operated/ telephone — телефон-автомат; таксофон wall telephone — настінний телефон plug-in telephone — переносний телефон house /room-to-room/ telephone — внутрішній телефон field telephone — військ. польовий телефон to speak through /on, over/ the telephone — говорити по телефону to answer the telephone — зняти слухавку 2) прикм. телефонний telephone bell — телефонний дзвоник telephone exchange — телефонна станція telephone message — телефонограма telephone meter — телефонний лічильник telephone operator — телефоніст telephone receiver — слухавка telephone set — телефонний апарат telephone subscriber — абонент, власник телефону telephone system /network/ — телефонна мережа II v 1) телефонувати; передавати по телефону; дзвонити to telephone (to) a friend — подзвонити другу; (for) викликати по телефону (таксі) 2) встановлювати телефонний апарат
1) телефон 2) телефонувати; передавати телефоном