і випра́вдуватися, -уюся, -уєшся, недоконаний вид, ви́правдатися, -аюся, -аєшся, доконаний вид 1) Доводити свою правоту, невинність. 2) тільки недоконаний вид Пояснювати свої вчинки, дії, наводити причини, які дають можливість, дозволяють вибачити. 3) Виявлятися правильним, таким, що справджує, підтверджує що-небудь.
1) = виправдуватися, виправдатися (доводити свою правоту, невинність), обілятися, обілитися 2) = виправдуватися (мотивувати свої вчинки, дії, наводити причини, які дають можливість вибачити), пояснювати, поясняти, пояснити
= виправдатися, виправдуватися 1) to justify oneself; to vindicate oneself; to clear oneself виправдовуватися перед кимось — to set (to put) oneself right with smb. виправдовуватися незнанням юр. — to plead ignorance 2) (виявлятися правильним) to come true, to prove correct
excuse oneself
= ви́правдатися, випра́вдуватися оправдываться, оправдаться виправдовуватися чим — оправдываться, оправдаться чем; извиняться, извиниться чем