Помі́щик

-а, чоловічий рід Землевласник, звичайно дворянин, основним джерелом доходу якого є приватна власність на землю.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Поміщик

(землевласник, зазв. дворянин, основним джерелом доходу якого є приватна власність на землю); пан (у старій Польщі, Україні, Білорусі, Литві); феодал Пор. панок

Словник синонімів

Помі́щик

ч landowner, landlord

Українсько-англійський словник

Поміщик

lord of manor

Українсько-англійський юридичний словник

Помі́щик

помещик

Українсько-російський словник