поет. свят, -а́, -е́. 1) Пов'язаний з релігією, Богом, наділений божественною силою. || Перейнятий божественною силою. || Уживається як постійний епітет до слів, пов'язаних із місцями або предметами релігійного поклоніння. || Освячений. || (тільки свят – повторюване) у значенні вигуку Уживається при вираженні переляку, подиву, обурення. Святе Письмо. Святий Дух. Святі місця — місця, які користуються особливою пошаною віруючих і куди ходять на прощу. Святий Боже! у значенні вигуку, застаріле — уживається для вираження переляку, здивування, захоплення, радості і т. ін. 2) Який, за християнською релігією, провів життя у служінні Богові та якого після смерті церква визнала небесним заступником віруючих. || Праведний, непорочний, угодний Богові. || у значенні іменника святі́, -ти́х, мн. (одн. святи́й, -то́го, чоловічий рід; свята́, -то́ї, жіночий рід). Люди, які все життя присвятили служінню Богові й після смерті визнані церквою небесними заступниками віруючих. || у значенні іменника святі́, -ти́х, множина Те саме, що іко́ни (див. ікона). Житія святих. 3) Стос. до Великодня. || Уживається як постійний епітет до свят, визначених християнською релігією. Свята вечеря. Святий вечір. 4) переносне значення Морально чистий, благородний, бездоганний у житті, поведінці тощо. || Не винний у чому-небудь, перед кимсь; безгрішний. || у значенні іменника святи́й, -то́го, чоловічий рід; свята́, -то́ї, жіночий рід Людина, яка не винна ні в чому, ні перед ким. || Чистий, благородний. || Який виражає чистоту, благородство (про очі, обличчя і т. ін.). || Освячений високою метою. || Особливо почесний. Святий обов'язок. Свята правда. Свята справа — а) добра, потрібна, корисна справа; б) добре, прекрасно. Свята наївність — простодушна, нехитра, наївна людина. 5) Якого глибоко шанують; дорогий, заповітний. || у значенні іменника святе́, -то́го, середній рід Те, що глибоко шанують. || Непорушний, непохитний. || Якого мають дотримуватися всі, обов'язковий для всіх. || Звичний, природний, особливо бажаний. Святая святих — а) щось таємне, неприступне для непосвячених; б) щось недоторканне.
I 1) (який, за християнською релігією, провів життя у служінні Богові), пресвятий, трисвятий, праведний, преподобний; безгрішний, безгріховний (який не зробив нічого супроти релігійної моралі) 2) ім. праведник, праведний, преподобник, преподобний, угодник; чудотворець (святий, який нібито має хист творити чудеса) II ▶ див. високий, дорогий, невинний
1) (священний) sacred святий обов'язок — sacred duty 2) рел. holy; (перед ім'ям) Saint Святий Дух — the Holy Ghost, the Holy Spirit святий тиждень — Holy Week 3) (як ім.) ч saint приєднати до святих (канонізувати) церк. — to canonize
I прил. рел., перен. святой II (род. -ого); сущ. рел. святой, святитель