Манити, надити, приваблювати, принаджувати, спокушати, зваблювати, знаджувати. Манити кудись чимсь принадним, викликати бажання до чого-небудь.
-блю, -биш; мн. ва́блять; недоконаний вид 1) перех. і неперех. Манити кудись чимось принадним, викликати бажання до чого-небудь. 2) перех. і неперех. Притягати до себе, викликати потяг. 3) перехідне дієслово, мисл. Приманювати птахів і звірів вабиком або звуками, підробленими під їхні голоси.
1) (манити чим-н. принадним, викликати бажання до чого-н.), приваблювати, привабити, зваблювати, звабити, надити, принаджувати, принадити, знаджувати, знадити, манити, приманювати, приманити, тягти, тягнути, притягати, притягувати, притягти, притягнути, кликати, звати, спокушати, спокушувати, спокусити 2) (перев. у сполуч. зі сл. "зір", "око", "погляд" і под. — привертати увагу приємним виглядом, красою тощо), приваблювати, привабити, привертати, привернути, манити, приманювати, приманити, надити, принаджувати, принадити, притягати, притягувати, притягти, притягнути, приковувати, прикувати, спокушати, спокусити, чарувати, причаровувати, причарувати, тішити, у[в]тішати, радувати — Пор. зачаровувати
1) to lure, to entice, to attract, to allure, to fascinate 2) мисл. to decoy
1) (притягивать, вызывать влечение) перен. манить, влечь, тянуть 2) (заманивать, увлекать) перен. прельщать, обольщать; привлекать 3) охотн. вабить, манить