-ую, -уєш, недоконаний вид, зачарува́ти, -у́ю, -у́єш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) застаріле За народним повір'ям, діяти на кого-, що-небудь чарами, ворожінням; заворожувати, перетворювати в когось, у щось. 2) Справляючи надзвичайно приємне враження, захоплювати, підкоряти своєму впливові. || Приваблюючи чим-небудь, викликати почуття кохання; полонити.
1) = зачарувати (справляючи надзвичайно приємне враження, викликати почуття захоплення своєю привабливістю, чарівністю), заворожувати, заворожити, чарувати, у[в]чаровувати, у[в]чарувати, захоплювати, захопити, підкоряти, підкорити, покоряти, покорити, полонити, заполонювати, заполоняти, заполонити; причаровувати, причарувати, приворожувати, приворожити (до себе) — Пор. вабити 2) див. чаклувати
= зачарувати 1) (захоплювати, полонити) to captivate, to charm, to fascinate, to enthral(l) 2) (заворожувати, чаклувати) to bewitch, to cast a spell (on), to enchant
зачаровывать, зачаровать, завораживать, заворожить; (правиться чем-нибудь) очаровывать, очаровать, прельщать, прельстить, пленять, пленить, обвораживать, обворожить; (подчинять силе колдовства) околдовывать, околдовать, заколдовывать, заколдовать