-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, ви́вчити, -чу, -чиш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Навчаючись, набувати певних знань, відомостей в якій-небудь галузі; опановувати щось. || Науково досліджувати. || Набувати майстерності у чомусь. 2) Учачи, запам'ятовувати, засвоювати. 3) Навчати кого-небудь чомусь. 4) Старанно ознайомлюючись, спостерігаючи, намагатися, зрозуміти кого- або що-небудь, зробити певні висновки.
изучать
1) = вивчити (що — навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-н. галузі), у[в]чити, опановувати, опанувати, оволодівати, оволодіти (чим), студіювати, проходити, пройти, штурмувати, у[в]гризатися (в що); пізнавати, пізнати, у[в]знавати, у[в]знати, спізнавати, спізнати (осягати розумом явища дійсности, діставати істинне уявлення про кого / що-н.) 2) = вивчити (прочитуючи що-н., намагатися запам'ятати), у[в]чити, завчати, завчити, заучувати, заучити, виучувати, виучити, розучувати, розучити; зубрити, визубрювати, визубрити, визуджувати, визудити, товкти (механічно) — Пор. засвоїти 3) див. досліджувати
= вивчити 1) (щось) to learn, to study; to explore, to investigate; (оволодівати) to master; (узнати, дізнатися) to come to know (very well) вивчати напам'ять — to get (to learn) by heart, to memorize 2) (навчати когось) to teach; to train
explore, investigate, learn, read, study
= ви́вчити 1) (усваивать) выучивать, выучить; (с целью исполнения, воспроизведения) разучивать, разучить 2) (учить кого чему) выучивать, выучить, обучать, обучить 3) (постигать посредством учения) изучать, изучить