I виника́ти -а́є, недоконаний вид, ви́никнути, -не; мин. ч. ви́ник, -ла, -ло; доконаний вид 1) Зароджуючися, ставати дійсним, існуючим. || З'являтися. || Відбуватися. 2) Показуватися, ставати видним. || Поставати в уяві. II ви́никати -аю, -аєш, доконаний вид, розмовне слово Обходити скрізь, обійти все, всюди заглядаючи.
возникать, следовать
I = виникнути (починати існувати, набувати реальности; у голові, у серці — про думки, почуття тощо), по(в)ставати, по(в)стати, ставати, стати, з'являтися, з'явитися, утворюватися, утворитися, створюватися, створитися, витворюватися, витворитися, здійматися, здійнятися, зароджуватися, зародитися, братися, у[в]зятися, народжуватися, народитися, формуватися, породжуватися, породитися; приходити, прийти, пробуджуватися, пробудитися, назрівати, назріти, підійматися, підніматися, підійнятися, піднятися, проймати, пройняти, просинатися, проснутися, збуджуватися, збудитися; зринати, зринути, випливати, виплис[в]ти, виплинути, прокидатися, прокинутися, розкриватися, розкритися, вироюватися, вироїтися (в уяві, у пам'яті, у голові, у серці); закрадатися, закрастися (мимоволі, непомітно) II ▶ див. відбуватися, з'явитися, утворюватися, уявлятися
= виникнути (про сумніви, питання тощо) to arise; to rise, to crop up, to emerge, to ensue, to spring up; to originate (from, in) (від чого-небудь); to originate (from, with) (від кого-небудь); (про ненависть тощо) to break out; (починати існування) to come into being; to appear (з'являтися) виникати в результаті — to arise from виникати з — to originate from виникати з чого-небудь — to grow
accrue, (про зобов'язання тощо) arisale, come into being, erupt, eventuate
I ви́никати изрыскать, исходить, всюду заглядывая II виника́ти = ви́никнути 1) (зарождаться) возникать, возникнуть 2) (быть следствием, результатом чего) возникать, возникнуть, происходить, произойти; проистекать, проистечь; (вытекать из чего) следовать, последовать 3) (показываться) являться, явиться, появляться, появиться