-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, ви́пасти, -аду, -адеш, доконаний вид 1) Падати з чого-небудь, звідкись назовні. || Унаслідок ослаблення, захворювання і т. ін. не триматися (про зуби, волосся). || переносне значення Не входити до гурту осіб, що мають спільну ознаку, до ряду однорідних предметів, явищ. Випадати з поля зору. 2) Падати на землю (про дощ, сніг і т. ін.) або осідати (про росу, іній тощо). 3) кому. Діставатися, припадати внаслідок яких-небудь обставин. Випадати на долю. 4) Траплятися, бувати. 5) лінгв. Зникати всередині слів під час їх зміни або словотворення (про звуки).
I = випасти 1) (падати з чого-н., звідкись назовні), вилітати, вилетіти, вириватися, вирватися; вивалюватися, вивалитися (рухаючись); висковзати, висковзувати, висковзнути, висковзуватися, висковзнутися, вислизати, вислизнути, випорскувати, випорснути (ковзаючи); вискакувати, вискочити, (раптово, швидко) 2) (про волосся, пір'я, шерсть тощо), падати, вилазити, вилізати, вилізти, лізти; облазити, облізати, облізти (по всій поверхні) 3) (кому, також безос. — ставати чиїмсь обов'язком, роботою тощо), припадати, припасти, приходитися, прийтися II ▶ див. іти, доводитися, осідати, сипатися, траплятися
= випасти 1) (падати) to fall out, to drop out, to slip out 2) (про волосся) to come out, to fall out; мед. (про органи) to prolapse у нього випадають зуби — he is shedding teeth 3) (про опади) to fall 4) (діставатися) to fall (to), to befall 5) (траплятися, бувати) to occur, to turn out
fall
I выпадать, выпасть; (спускаться) спадать II случаться, случиться, выпадать, выпасть; (только соверш.: наступить) выдаться, задаться III (об участи, судьбе; о части, полученной при распределении) выпадать, выпасть, доставаться, достаться IV безл. випада(є), випадало — следует, следовало не випада(є), не випадало — не следует, не следовало; неприлично, не приличествует, не приличествовало; (не должно) не приходится, не приходилось випада(є) диал. — (вводное слово) выходит, значит, стало быть