-а́ю, -а́єш, недоконаний вид, ви́пити, -п'ю, -п'єш; наказ. сп. ви́пий; доконаний вид 1) перехідне дієслово Пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її. 2) неперех. Вживати алкогольні напої, мати схильність до них. || Проводити час у товаристві з ким-небудь, п'ючи алкогольні напої. || за кого – що. Пити вино, горілку і т. ін. проголошуючи тости. || Бути в нетверезому стані. 3) перехідне дієслово Висмоктувати, витягати з чого-небудь. Випивати кров.
I = випити (пити яку-н. рідину без залишку / певну кількість її), вихиляти, вихилити, висушувати, висушити, осушати, осушувати, осушити, пропускати, пропустити, перепускати, перепустити; перехиляти, перехилити, розпивати, розпити, перекидати, перекинути, бахкати, бахнути, (зазв. про алкогольні напої); надпивати, надпити, відпивати, відпити, пригублювати, пригубити, (трохи); попивати (потроху, не поспішаючи); видувати, видути, видудлювати, видудлити (багато / все й пожадливо); висмоктувати, висмоктати, (повільно); похмелятися, похмелитися (випивати спиртного повторно, наступного дня) II ▶ див. пити
= випити 1) to drink (out, off); (до дна) to drain, to empty випивати залпом — to toss off, to toss down, to drain at a draught випивати зайве — to have a drop too much випивати чашку чаю — to take a cup of tea 2) тк. недок. (пиячити) to be addicted to drink, to be fond of the bottle
drink
= ви́пити 1) выпивать, выпить, испивать, испить 2) (только несоверш.: иметь склонность к выпивке) выпивать; зашибать; (пьянствовать) покучивать 3) (о насекомых) поедать, поесть