I відки́дати -аю, -аєш, недоконаний вид, відки́нути, -ну, -неш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Кидати вбік або назад від кого-, чого-небудь. || Різким рухом відстороняти, відштовхувати когось від себе. 2) Відводити геть, піднімати вгору або опускати вниз що-небудь, прикріплене з того або іншого боку. || Різким рухом відхиляти вбік вільний кінець, край чого-небудь (фіранки, ковдри тощо). || Приймати, відгортати волосся з обличчя, чуб із чола і т. ін. || Різким рухом відводити назад, убік руку, ногу, голову; закидати. Відкинути ноги (зневажливий вираз) — умерти; здохнути (про тварин). 3) переносне значення, рідко. Відстороняти, відчужувати кого-небудь від когось; відштовхувати. 4) переносне значення Рішуче відхиляти щось, не визнавати чогось, відмовлятися від чого-небудь (теорії і т. ін.). || Відхиляти чиюсь кандидатуру, не приймати, не рекомендувати когось. || Не брати до уваги; нехтувати. 5) Атакуючи або контратакуючи вороже військо, примушувати його відходити, відступати. || Уражаючи, повертати назад. 6) переносне значення Перемагати, долати почуття, сон тощо. 7) Перекладати в що-небудь для стікання рідини. 8) розмовне слово Відчисляти, зменшувати на певну кількість. 9) переносне значення Відбивати щось (тінь і т. ін.) від чого-небудь. II відкида́ти -а́ю, -а́єш, доконаний вид, перехідне дієслово 1) Відкинути за кілька разів. 2) Лежачи, безвладно відвести вбік ноги, руки, голову.
матем.; техн.; физ. отбрасывать, откидывать, отрицать (отвергать)
= відкинути 1) (різким рухом переміщати назад, убік руку, ногу, голову); відвертати, відвернути, відводити, відвести (також повільно, нерізко); закидати, закинути (перев. назад) 2) (про погляд, теорію тощо — не визнавати чогось, не приймати чогось), відхиляти, відхилити, відмітати, відмести 3) (кидати вбік / назад від кого / чого-н.), відшпурювати, відшпурнути, віджбурнути
= відкинути 1) to throw (to cast, to fling) off (away); to toss (away, off, down); (верх машини) to fold back; (портьєру) to rip aside 2) (ворога) to throw back, to thrust back; to repulse; (ударом) to send one spinning 3) (відмовлятися, відхиляти) to reject, to give up; to deny; to decline, to avert; to discard; to repudiate, to reprobate, to except відкидати думку — to give up an idea відкидати пропозицію — to reject an offer відкидати тінь — to cast a shadow відкинути ноги — to kick the bucket, to turn one's toes up
abnegate, discard, overrule, rebut, refuse, repel, throw out a charge, turn down
I відки́дати см. відкидати I II відкида́ти = відки́нути 1) отбрасывать, отбросить, откидывать, откинуть; (с силой) отшвыривать, отшвырнуть відкидати голову — откидывать, откинуть (запрокидывать, запрокинуть) голову відкидати ноги перен. — (умереть) протянуть ноги 2) (поворотив или сняв, открывать) откидывать, откинуть; (о двери) отворять, отворить 3) (отворачивая, открывать) откидывать, откинуть, отвёртывать, отвернуть; (полу одежды) отпахивать, отпахнуть; (резким движением) захлёстывать, захлестнуть 4) (отклонять, не принимать чего, отказываться от чего) отбрасывать, отбросить; отвергать, отвергнуть; (только соверш.) отринуть 5) (только несоверш: не признавать какого-нибудь факта) отрицать 6) (давать отражение) отбрасывать, отбросить, отражать, отразить, отдавать, отдать III відкида́ти = відки́дати отбрасывать, отбросать, откидывать, откидать; (с силой) отшвыривать, отшвырять відкидати сніг — (без указания от чего) чистить снег